| розігну́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розігну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розігні́мо, розігні́м | |
| 2 особа | розігни́ | розігні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розігну́ | розігнемо́, розігне́м |
| 2 особа | розігне́ш | розігнете́ |
| 3 особа | розігне́ | розігну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розігну́в | розігну́ли |
| жін.р. | розігну́ла | |
| сер.р. | розігну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розі́гнутий | ||
| Безособова форма | ||
| розі́гнуто | ||
| Дієприслівник | ||
| розігну́вши | ||