| самовмика́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самовмика́ння | самовмика́ння |
| родовий | самовмика́ння | самовмика́нь |
| давальний | самовмика́нню | самовмика́нням |
| знахідний | самовмика́ння | самовмика́ння |
| орудний | самовмика́нням | самовмика́ннями |
| місцевий | на/у самовмика́нні, самовмика́нню | на/у самовмика́ннях |
| кличний | самовмика́ння* | самовмика́ння* |