| самозато́чування – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самозато́чування | |
| родовий | самозато́чування | |
| давальний | самозато́чуванню | |
| знахідний | самозато́чування | |
| орудний | самозато́чуванням | |
| місцевий | на/у самозато́чуванні, самозато́чуванню | |
| кличний | самозато́чування* |