| самолюби́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | самолюби́вий | самолюби́ва | самолюби́ве | самолюби́ві |
| родовий | самолюби́вого | самолюби́вої | самолюби́вого | самолюби́вих |
| давальний | самолюби́вому | самолюби́вій | самолюби́вому | самолюби́вим |
| знахідний | самолюби́вий, самолюби́вого | самолюби́ву | самолюби́ве | самолюби́ві, самолюби́вих |
| орудний | самолюби́вим | самолюби́вою | самолюби́вим | самолюби́вими |
| місцевий | на/у самолюби́вому, самолюби́вім | на/у самолюби́вій | на/у самолюби́вому, самолюби́вім | на/у самолюби́вих |