| самообвинува́чування – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самообвинува́чування | |
| родовий | самообвинува́чування | |
| давальний | самообвинува́чуванню | |
| знахідний | самообвинува́чування | |
| орудний | самообвинува́чуванням | |
| місцевий | на/у самообвинува́чуванні, самообвинува́чуванню | |
| кличний | самообвинува́чування* |