| самообме́ження – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самообме́ження | самообме́ження |
| родовий | самообме́ження | самообме́жень |
| давальний | самообме́женню | самообме́женням |
| знахідний | самообме́ження | самообме́ження |
| орудний | самообме́женням | самообме́женнями |
| місцевий | на/у самообме́женні, самообме́женню | на/у самообме́женнях |
| кличний | самообме́ження* | самообме́ження* |