| сві́дчити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | сві́дчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сві́дчмо, сві́дчімо | |
| 2 особа | свідч, сві́дчи | сві́дчте, сві́дчіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сві́дчитиму | сві́дчитимемо, сві́дчитимем |
| 2 особа | сві́дчитимеш | сві́дчитимете |
| 3 особа | сві́дчитиме | сві́дчитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сві́дчу | сві́дчимо, сві́дчим |
| 2 особа | сві́дчиш | сві́дчите |
| 3 особа | сві́дчить | сві́дчать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| сві́дчачи* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | сві́дчив | сві́дчили |
| жін. р. | сві́дчила | |
| сер. р. | сві́дчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сві́дчивши | ||