селю́цький – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | селю́цький | селю́цька | селю́цьке | селю́цькі |
родовий | селю́цького | селю́цької | селю́цького | селю́цьких |
давальний | селю́цькому | селю́цькій | селю́цькому | селю́цьким |
знахідний | селю́цький, селю́цького | селю́цьку | селю́цьке | селю́цькі, селю́цьких |
орудний | селю́цьким | селю́цькою | селю́цьким | селю́цькими |
місцевий | на/у селю́цькому, селю́цькім | на/у селю́цькій | на/у селю́цькому, селю́цькім | на/у селю́цьких |
[розм.] |