селю́ччин – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | селю́ччин | селю́ччина | селю́ччине | селю́ччині |
родовий | селю́ччиного | селю́ччиної | селю́ччиного | селю́ччиних |
давальний | селю́ччиному | селю́ччиній | селю́ччиному | селю́ччиним |
знахідний | селю́ччин, селю́ччиного | селю́ччину | селю́ччине | селю́ччині, селю́ччиних |
орудний | селю́ччиним | селю́ччиною | селю́ччиним | селю́ччиними |
місцевий | на/у селю́ччиному, селю́ччинім | на/у селю́ччиній | на/у селю́ччиному, селю́ччинім | на/у селю́ччиних |