трахкотли́вий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | трахкотли́вий | трахкотли́ва | трахкотли́ве | трахкотли́ві |
родовий | трахкотли́вого | трахкотли́вої | трахкотли́вого | трахкотли́вих |
давальний | трахкотли́вому | трахкотли́вій | трахкотли́вому | трахкотли́вим |
знахідний | трахкотли́вий, трахкотли́вого | трахкотли́ву | трахкотли́ве | трахкотли́ві, трахкотли́вих |
орудний | трахкотли́вим | трахкотли́вою | трахкотли́вим | трахкотли́вими |
місцевий | на/у трахкотли́вому, трахкотли́вім | на/у трахкотли́вій | на/у трахкотли́вому, трахкотли́вім | на/у трахкотли́вих |