| | |
| уві́ритися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (переконатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уві́ритися, уві́ритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уві́рмося, уві́рмось |
| 2 особа | уві́рся | уві́ртеся, уві́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уві́рюся, уві́рюсь | уві́римося, уві́римось, уві́римся |
| 2 особа | уві́ришся | уві́ритеся, уві́ритесь |
| 3 особа | уві́риться | уві́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | уві́рився, уві́ривсь | уві́рилися, уві́рились |
| жін.р. | уві́рилася, уві́рилась |
| сер.р. | уві́рилося, уві́рилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уві́рившись |
