| | |
| улюбля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | улюбля́тися, улюбля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | улюбля́ймося, улюбля́ймось |
| 2 особа | улюбля́йся, улюбля́йсь | улюбля́йтеся, улюбля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | улюбля́тимуся, улюбля́тимусь | улюбля́тимемося, улюбля́тимемось, улюбля́тимемся |
| 2 особа | улюбля́тимешся | улюбля́тиметеся, улюбля́тиметесь |
| 3 особа | улюбля́тиметься | улюбля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | улюбля́юся, улюбля́юсь | улюбля́ємося, улюбля́ємось, улюбля́ємся |
| 2 особа | улюбля́єшся | улюбля́єтеся, улюбля́єтесь |
| 3 особа | улюбля́ється | улюбля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| улюбля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | улюбля́вся, улюбля́всь | улюбля́лися, улюбля́лись |
| жін. р. | улюбля́лася, улюбля́лась |
| сер. р. | улюбля́лося, улюбля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| улюбля́вшись |
