| унеможли́влений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | унеможли́влений | унеможли́влена | унеможли́влене | унеможли́влені |
| родовий | унеможли́вленого | унеможли́вленої | унеможли́вленого | унеможли́влених |
| давальний | унеможли́вленому | унеможли́вленій | унеможли́вленому | унеможли́вленим |
| знахідний | унеможли́влений, унеможли́вленого | унеможли́влену | унеможли́влене | унеможли́влені, унеможли́влених |
| орудний | унеможли́вленим | унеможли́вленою | унеможли́вленим | унеможли́вленими |
| місцевий | на/в унеможли́вленому, унеможли́вленім | на/в унеможли́вленій | на/в унеможли́вленому, унеможли́вленім | на/в унеможли́влених |