| уніфікаці́йний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уніфікаці́йний | уніфікаці́йна | уніфікаці́йне | уніфікаці́йні |
| родовий | уніфікаці́йного | уніфікаці́йної | уніфікаці́йного | уніфікаці́йних |
| давальний | уніфікаці́йному | уніфікаці́йній | уніфікаці́йному | уніфікаці́йним |
| знахідний | уніфікаці́йний | уніфікаці́йну | уніфікаці́йне | уніфікаці́йні |
| орудний | уніфікаці́йним | уніфікаці́йною | уніфікаці́йним | уніфікаці́йними |
| місцевий | на/в уніфікаці́йному, уніфікаці́йнім | на/в уніфікаці́йній | на/в уніфікаці́йному, уніфікаці́йнім | на/в уніфікаці́йних |