| уосо́бити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уосо́бити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уосо́бмо | |
| 2 особа | уосо́б | уосо́бте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уосо́блю | уосо́бимо, уосо́бим |
| 2 особа | уосо́биш | уосо́бите |
| 3 особа | уосо́бить | уосо́блять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уосо́бив | уосо́били |
| жін.р. | уосо́била | |
| сер.р. | уосо́било | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уосо́блений | ||
| Безособова форма | ||
| уосо́блено | ||
| Дієприслівник | ||
| уосо́бивши | ||