| упере́джувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | упере́джувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упере́джуймо | |
| 2 особа | упере́джуй | упере́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упере́джуватиму | упере́джуватимемо, упере́джуватимем |
| 2 особа | упере́джуватимеш | упере́джуватимете |
| 3 особа | упере́джуватиме | упере́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упере́джую | упере́джуємо, упере́джуєм |
| 2 особа | упере́джуєш | упере́джуєте |
| 3 особа | упере́джує | упере́джують |
| Активний дієприкметник | ||
| упере́джуючий | ||
| Дієприслівник | ||
| упере́джуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | упере́джував | упере́джували |
| жін. р. | упере́джувала | |
| сер. р. | упере́джувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упере́джувавши | ||