| | |
| забаламу́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | забаламу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | забаламу́чуймо |
| 2 особа | забаламу́чуй | забаламу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | забаламу́чуватиму | забаламу́чуватимемо, забаламу́чуватимем |
| 2 особа | забаламу́чуватимеш | забаламу́чуватимете |
| 3 особа | забаламу́чуватиме | забаламу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | забаламу́чую | забаламу́чуємо, забаламу́чуєм |
| 2 особа | забаламу́чуєш | забаламу́чуєте |
| 3 особа | забаламу́чує | забаламу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| забаламу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | забаламу́чував | забаламу́чували |
| жін. р. | забаламу́чувала |
| сер. р. | забаламу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| забаламу́чуваний |
| Безособова форма |
| забаламу́чувано |
| Дієприслівник |
| забаламу́чувавши |
