| зубо́жіти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зубо́жіти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зубо́жіймо | |
| 2 особа | зубо́жій | зубо́жійте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зубо́жію | зубо́жіємо, зубо́жієм |
| 2 особа | зубо́жієш | зубо́жієте |
| 3 особа | зубо́жіє | зубо́жіють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зубо́жів | зубо́жіли |
| жін.р. | зубо́жіла | |
| сер.р. | зубо́жіло | |
| Активний дієприкметник | ||
| зубо́жілий | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зубо́жівши | ||