| | |
| лютува́ти1 – дієслово недоконаного виду |
| | |
| (виявляти хижацтво, кровожерність, злість) |
| | |
| | |
| Інфінітив | лютува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | люту́ймо |
| 2 особа | люту́й | люту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лютува́тиму | лютува́тимемо, лютува́тимем |
| 2 особа | лютува́тимеш | лютува́тимете |
| 3 особа | лютува́тиме | лютува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | люту́ю | люту́ємо, люту́єм |
| 2 особа | люту́єш | люту́єте |
| 3 особа | люту́є | люту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| люту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лютува́в | лютува́ли |
| жін. р. | лютува́ла |
| сер. р. | лютува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| лютува́вши |
