| начу́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | начу́ваний | начу́вана | начу́ване | начу́вані |
| родовий | начу́ваного | начу́ваної | начу́ваного | начу́ваних |
| давальний | начу́ваному | начу́ваній | начу́ваному | начу́ваним |
| знахідний | начу́ваний, начу́ваного | начу́вану | начу́ване | начу́вані, начу́ваних |
| орудний | начу́ваним | начу́ваною | начу́ваним | начу́ваними |
| місцевий | на/у начу́ваному, начу́ванім | на/у начу́ваній | на/у начу́ваному, начу́ванім | на/у начу́ваних |