невмовка́ючий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | невмовка́ючий | невмовка́юча | невмовка́юче | невмовка́ючі |
родовий | невмовка́ючого | невмовка́ючої | невмовка́ючого | невмовка́ючих |
давальний | невмовка́ючому | невмовка́ючій | невмовка́ючому | невмовка́ючим |
знахідний | невмовка́ючий, невмовка́ючого | невмовка́ючу | невмовка́юче | невмовка́ючі, невмовка́ючих |
орудний | невмовка́ючим | невмовка́ючою | невмовка́ючим | невмовка́ючими |
місцевий | на/у невмовка́ючому, невмовка́ючім | на/у невмовка́ючій | на/у невмовка́ючому, невмовка́ючім | на/у невмовка́ючих |