| уві́гну́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уві́гну́тий | уві́гну́та | уві́гну́те | уві́гну́ті |
| родовий | уві́гну́того | уві́гну́тої | уві́гну́того | уві́гну́тих |
| давальний | уві́гну́тому | уві́гну́тій | уві́гну́тому | уві́гну́тим |
| знахідний | уві́гну́тий, уві́гну́того | уві́гну́ту | уві́гну́те | уві́гну́ті, уві́гну́тих |
| орудний | уві́гну́тим | уві́гну́тою | уві́гну́тим | уві́гну́тими |
| місцевий | на/в уві́гну́тому, уві́гну́тім | на/в уві́гну́тій | на/в уві́гну́тому, уві́гну́тім | на/в уві́гну́тих |