| урозумля́ти – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | урозумля́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урозумля́ймо | |
| 2 особа | урозумля́й | урозумля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урозумля́тиму | урозумля́тимемо, урозумля́тимем |
| 2 особа | урозумля́тимеш | урозумля́тимете |
| 3 особа | урозумля́тиме | урозумля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урозумля́ю | урозумля́ємо, урозумля́єм |
| 2 особа | урозумля́єш | урозумля́єте |
| 3 особа | урозумля́є | урозумля́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| урозумля́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | урозумля́в | урозумля́ли |
| жін. р. | урозумля́ла | |
| сер. р. | урозумля́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| урозумля́вши | ||