| | |
| утаємни́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утаємни́читися, утаємни́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утаємни́чмося, утаємни́чмось |
| 2 особа | утаємни́чся | утаємни́чтеся, утаємни́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утаємни́чуся, утаємни́чусь | утаємни́чимося, утаємни́чимось, утаємни́чимся |
| 2 особа | утаємни́чишся | утаємни́читеся, утаємни́читесь |
| 3 особа | утаємни́читься | утаємни́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | утаємни́чився, утаємни́чивсь | утаємни́чилися, утаємни́чились |
| жін.р. | утаємни́чилася, утаємни́чилась |
| сер.р. | утаємни́чилося, утаємни́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утаємни́чившись |
