| | |
| утаємни́чуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утаємни́чуватися, утаємни́чуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утаємни́чуймося, утаємни́чуймось |
| 2 особа | утаємни́чуйся, утаємни́чуйсь | утаємни́чуйтеся, утаємни́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утаємни́чуватимуся, утаємни́чуватимусь | утаємни́чуватимемося, утаємни́чуватимемось, утаємни́чуватимемся |
| 2 особа | утаємни́чуватимешся | утаємни́чуватиметеся, утаємни́чуватиметесь |
| 3 особа | утаємни́чуватиметься | утаємни́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утаємни́чуюся, утаємни́чуюсь | утаємни́чуємося, утаємни́чуємось, утаємни́чуємся |
| 2 особа | утаємни́чуєшся | утаємни́чуєтеся, утаємни́чуєтесь |
| 3 особа | утаємни́чується | утаємни́чуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утаємни́чуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утаємни́чувався, утаємни́чувавсь | утаємни́чувалися, утаємни́чувались |
| жін. р. | утаємни́чувалася, утаємни́чувалась |
| сер. р. | утаємни́чувалося, утаємни́чувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утаємни́чувавшись |
