| | |
| утаємни́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утаємни́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утаємни́чуймо |
| 2 особа | утаємни́чуй | утаємни́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утаємни́чуватиму | утаємни́чуватимемо, утаємни́чуватимем |
| 2 особа | утаємни́чуватимеш | утаємни́чуватимете |
| 3 особа | утаємни́чуватиме | утаємни́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утаємни́чую | утаємни́чуємо, утаємни́чуєм |
| 2 особа | утаємни́чуєш | утаємни́чуєте |
| 3 особа | утаємни́чує | утаємни́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утаємни́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утаємни́чував | утаємни́чували |
| жін. р. | утаємни́чувала |
| сер. р. | утаємни́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утаємни́чувавши |
