| | |
| утве́рджуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утве́рджуватися, утве́рджуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утве́рджуймося, утве́рджуймось |
| 2 особа | утве́рджуйся, утве́рджуйсь | утве́рджуйтеся, утве́рджуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджуватимуся, утве́рджуватимусь | утве́рджуватимемося, утве́рджуватимемось, утве́рджуватимемся |
| 2 особа | утве́рджуватимешся | утве́рджуватиметеся, утве́рджуватиметесь |
| 3 особа | утве́рджуватиметься | утве́рджуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджуюся, утве́рджуюсь | утве́рджуємося, утве́рджуємось, утве́рджуємся |
| 2 особа | утве́рджуєшся | утве́рджуєтеся, утве́рджуєтесь |
| 3 особа | утве́рджується | утве́рджуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утве́рджуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утве́рджувався, утве́рджувавсь | утве́рджувалися, утве́рджувались |
| жін. р. | утве́рджувалася, утве́рджувалась |
| сер. р. | утве́рджувалося, утве́рджувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утве́рджувавшись |
