| увілля́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | увілля́тий | увілля́та | увілля́те | увілля́ті |
| родовий | увілля́того | увілля́тої | увілля́того | увілля́тих |
| давальний | увілля́тому | увілля́тій | увілля́тому | увілля́тим |
| знахідний | увілля́тий, увілля́того | увілля́ту | увілля́те | увілля́ті, увілля́тих |
| орудний | увілля́тим | увілля́тою | увілля́тим | увілля́тими |
| місцевий | на/в увілля́тому, увілля́тім | на/в увілля́тій | на/в увілля́тому, увілля́тім | на/в увілля́тих |