| | |
| ута́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ута́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ута́юймо |
| 2 особа | ута́юй | ута́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ута́юватиму | ута́юватимемо, ута́юватимем |
| 2 особа | ута́юватимеш | ута́юватимете |
| 3 особа | ута́юватиме | ута́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ута́юю | ута́юємо, ута́юєм |
| 2 особа | ута́юєш | ута́юєте |
| 3 особа | ута́ює | ута́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ута́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ута́ював | ута́ювали |
| жін. р. | ута́ювала |
| сер. р. | ута́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ута́юваний |
| Безособова форма |
| ута́ювано |
| Дієприслівник |
| ута́ювавши |
