| | |
| оточи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оточи́тися, оточи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оточі́мося, оточі́мось, оточі́мся |
| 2 особа | оточи́ся, оточи́сь | оточі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оточу́ся, оточу́сь | ото́чимося, ото́чимось, ото́чимся |
| 2 особа | ото́чишся | ото́читеся, ото́читесь |
| 3 особа | ото́читься | ото́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | оточи́вся, оточи́всь | оточи́лися, оточи́лись |
| жін.р. | оточи́лася, оточи́лась |
| сер.р. | оточи́лося, оточи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| оточи́вшись |
