| | |
| дуби́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дуби́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дубі́мо, дубі́м |
| 2 особа | дуби́ | дубі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дуби́тиму | дуби́тимемо, дуби́тимем |
| 2 особа | дуби́тимеш | дуби́тимете |
| 3 особа | дуби́тиме | дуби́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дублю́ | ду́бимо, ду́бим |
| 2 особа | ду́биш | ду́бите |
| 3 особа | ду́бить | ду́блять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ду́блячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дуби́в | дуби́ли |
| жін. р. | дуби́ла |
| сер. р. | дуби́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ду́блений |
| Безособова форма |
| ду́блено |
| Дієприслівник |
| дуби́вши |
