Skip to content Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота. …
Великі бої запорожці не розпочинали враз. …
Десь ти сам боїшся І нас, козаків, страмишся: Єсть сяя галера не блудить, Ні світом нудить, Ні много козацького люду має, Ні за великою здобиччю ганяє; Се, може, є давній, бідний невольник із неволі утікає…” Начальник запитує: «Не боїшся?» Відповідаю: «Ні». …
Може, він надіває маску ще й тому, що в нього у місті багато знайомих, боїться, що його впізнають. …
Ну, досить, любчику, страху наганяти… Адже й сам, певно, боїшся. …
В собі упевнений, наші закони назубок знає і, треба визнати, відчайдушний, пройда, нічого не боїться. Він дивився на неї, чужу, невідому, випадкову, аби ніколи вже потім ні на одну годину нігде не забути її, аби понести її, оцю дівчину, в своєму серці через усі бої, через усі вогні. …
— А думаю я, що погані ваші діла, раз уже ви боїтесь таких, як я. …
— Ми боїмося! …
— У… ти… боїшся? 