Відколупувати

відколу́пував відколу́пували жін. відколу́пувала сер. відколу́пувало Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник відколу́пуваний Безособова форма відколу́пувано Дієприслівник відколу́пувавши

Відколотися

відколо́вся, відколо́всь відколо́лися, відколо́лись жін.р. відколо́лася, відколо́лась сер.р. відколо́лося, відколо́лось Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник відколо́вшись

Відколупати

відколупа́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив відколупа́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа відколупа́ймо 2 особа відколупа́й відколупа́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа відколупа́ю відколупа́ємо, відколупа́єм 2 особа відколупа́єш відколупа́єте 3 особа відколупа́є відколупа́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Відколупнути

відколупну́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив відколупну́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа відколупні́мо, відколупні́м 2 особа відколупни́ відколупні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа відколупну́ відколупнемо́, відколупне́м 2 особа відколупне́ш відколупнете́ 3 особа відколупне́ відколупну́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Відколоти

відколо́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив відколо́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа відколі́мо, відколі́м 2 особа відколи́ відколі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа відколю́ відко́лемо, відко́лем 2 особа відко́леш відко́лете 3 особа відко́ле відко́лють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

відколядува́ти

відколядува́ти – дієслово доконаного виду Інфінітив відколядува́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа відколяду́ймо 2 особа відколяду́й відколяду́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа відколяду́ю відколяду́ємо, відколяду́єм 2 особа відколяду́єш відколяду́єте 3 особа відколяду́є відколяду́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

ПРУС Болеслав – Фараон

Якось, саме перед суботою, вперше, відколи Сара оселилася в цьому маєтку, до неї прийшов батько.  Відколи сонце сходить над царським палацом і заходить за пірамідами, в цій країні діялися різні дива… За фараона Семемпсеса з’явилася біля піраміди Кохом дивна мара, й чума вразила Єгипет.

Відколупатися

відколупа́тися – дієслово доконаного виду Інфінітив відколупа́тися, відколупа́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа 2 особа МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа відколупа́ється відколупа́ються МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. відколупа́вся, відколупа́всь відколупа́лися, відколупа́лись жін.р.