Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Після вечері дівчата, помолившись, подякували господареві й господині та своїй молодій подрузі за вечерю, взяли вінки й повагом вийшли… Це був гарний стрункий юнак, з вусами, що ледве засіялися. Але це — недоречі: можна й горілку пить, і чесним бути, — Я, щоправда, дала йому копу, щоб він, знаєш, не дуже силував Марка хоч на перших порах.