Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, – … Потiм сон переносив та й переносив мене i до похилого жита бiля вiтрякiв, i до якимiвської загорожi, бiля якої насторожено стояв борсук з борсученятами, i до того лiсу, де вже мене чекали засмученi, мов дiти, красноголовцi.