МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне

Марина нестямно скрикнула, схопилася і, мов навісна, кинулася з двору. Аж ось почало й сонце зіходити, з двору донісся томін. Дід Улас увесь затіпався, хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тілько на землю плюнув, кинув геть від себе шматок хліба, що показував Марині, і повернув з двору.

МИРНИЙ Панас – Голодна воля

один з двору – а десяток у двір. Певне, Василя давно спровадили б з двору, та й Мотрі дісталося б. вигнали з двору. –  Бачили, бачили… йосипенко вже справився у горницях, кудись зовсім пішов з двору. З гуздром викину з двору!- крикнула на неї Йосипенчиха і дала строку на два дні.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Але не встигла ранiшня тиша ковтнути ще тупiт кiнських копит, як знадвору влiтає в хату приглушений гомiн i тiльки високий жiночий голос рiже його, як поломiнь дим. –  Хто не хоче служити громадi, може йти з двору. Вогонь лiз по завiсах, в’юнкий, веселий, i вже облизував лутки знадвору.

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

А ти, бобе, чому почорнiв, яка журба тебе поїдом їсть?… З двору входить дiдусь, вiн дивиться, що робиться на столi, й посмiхаєтся: – засмiялась i, наче вiтер, вихопилась двору. Я пiдстрибую i м’ячем вилiтаю двору.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін

Не заважали новi запахи та звуки, не лякало нiчне шурхотiння чи то гiлок знадвору… чи то мишей у стiнi… чи то пам’ять нагадала про нiжне торохкотiння макового насiння в сухих стиглих сховках. Наступного ранку у розчахнутi вiкна летiв знадвору, вкривав пiдлогу вишневий цвiт.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я

– Чи ти п’яна, чи твереза, що поперекидала серед двору глиняники? Мелашка й Кайдашиха взяли її за гриву з двох боків, завели в хлів та й заперли; Карпові діти бачили все те з двору. Баба заголосила, випручалась та навтьоки з двору. Але стара була прудка і так покатала з двору, як мала дівчина. – кричала з двору Мотря.

Володимир Дрозд – Катастрофа

Після сеансу допили, що лишилось, і я провів гостей з двору. Білі корови-зайди бродили по двору. Іван робив по двору коло за колом, нещадно газуючи і вичавлюючи з перегрітого мотора все, що можна було вичавити.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Прибитий горем, згадками, я забився у садок, упав на траву, заплакав, та вухо все одно чуло, як пили зловiсне шматували мою минувшину, як скрипучi вози вивозили з двору мої дорогi роки i спомини… Бiля куреня сушився сак, вiн пахнув зiллям i рибою, а в куренi хтось пiдворушував шматочки сонця.