МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне
Марина нестямно скрикнула, схопилася і, мов навісна, кинулася з двору. Аж ось почало й сонце зіходити, з двору донісся томін. Дід Улас увесь затіпався, хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тілько на землю плюнув, кинув геть від себе шматок хліба, що показував Марині, і повернув з двору.