Кобилянська Ольга – Нiоба
І нiхто й досi не знав, як обставала тодi проти горя, шукаючи по ночах в молитвах полекшi. … А все ж таки пiсля всiх таких тяжких хвилин сидiла бiля його постелi й усипляла молитвами до Спасителя. … того чоловiка, маючи його таким перед собою, був би я не знаю що… а ви могли його – молитвами до сну заспокоювати?!