Результати пошуку слова: На ходу

на ходу́ –

Та й те сказати, завзяття у висуванця ще комсомольське, енергія з нього б’є, ідеями на ходу так і сипле. Володьку зачепи — на ходу вигадає сто пояснень, такого в ступі не влучиш… Вугілля бігали з ним до переїзду красти, на ходу із платформи вихапували, щоб ти тут, пуцьвірінок, не замерз…

Вже лупцювали їх конвоїри по чім попало на ходу. Уночі вони знову впали з поїзда на ходу. Вогняні вали з громом і гуркотом не один раз перекочувалися із сходу на захід і з заходу на схід. Вони грізно коливалися, мов кораблі на хвилях, стріляючи на ходу з гармат і кулеметів.

– запитав Аренсібія, повз увагу якого не пройшло те, що Кіт імпровізує на ходу. Так от, він з’явиться на так званому місці виходу з Куби. Як вони можуть узяти за відправну точку для висадки час обходу, коли наші прикордонники постійно його змінюють? Кіт помітив його і на ходу став відстрілюватися.

Все тіло наше кололо безліччю голок від раптового переходу од гарячого до холодного. Ми чіпляємось на ходу, і за нами ганяються кондуктори.

Вискочила на ходу з машини, аби врятувати пса, прив’язаного дротом до дерева. На чолі походу швидко простувала пані лікарка, тягнучи за собою Дондка, в кінці плентався Марцін, міркуючи, чому це він має соромитись. Вітер гнав їх зі сходу, мережив білими смужками.

перехожi парубоцькi ватаги цiкаво перечiпалися об неї, пригальмовуючи на ходу: “Hi, girl!”, розганяється навсiбiч серед проходу засвiченими захватом оченятами й зубками – перша подорож!

Увійшов віце-адмірал, на ходу знімаючи кашкет. Уже зовсім розвиднілося, небо наливалося рожевим і зеленим, коли з-за скелі показався Фролов, застібаючи на ходу ватник, поправляючи підшоломник. Агєєв проявив пильність, майор залишився без зброї, треба було, так би мовити, перебудовуватися на ходу.

З часом ми вже не могли виконувати тяжкої фізичної праці, падали на ходу. Ми його на ходу й спожили. Перепочивали стоячи, спершись об дерева, дрімали на ходу. Так ми йшли і на ходу сьорбали із солдатських казанків гарячу воду та хрупали гаряче, але тверде, як шріт, пшоно.

Вони будуть боронити бодай рештки української землі від навали зі сходу! Одягаючи військовий маскувальний плащ на ходу, він мурмотів: «Досить! Шлях цього походу позначений трупами коней і поламаних підвід. Відчував тільки відчай, метався серцем і душею за цих людей, шукав думкою виходу й не знаходив його.