ВОВЧОК Марко – Три долi Posted on by / 0 Comment Чайченко обрублював гiлки з зваленого дерева, i круг його зрубане дерев’я i пеньки свiжi; над ним яснеє та холоднеє небо, грайливе сонечко.
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment …приплющилися, а ці дерева, й просіка, і бузково-жовте листя густо залилися сонцем; довкола пострибували гладкі стовбури із світлими, як порізи, поперечними смужками, і пеньки з кількома пагонами коло них – обплело ті пагони срібне павутиння; його чоботи ступали по вогкому бузково-жовтому килимі; горів чистим бурштином глей, він зламав…
Володимир Сосюра – Третя рота Posted on by / 0 Comment Ми часто купалися в Донці, перепливали на той бік, в ліс, і крали у лісника Паримона кавуни і дині на баштані, рвали дикі груші і кислиці, збирали дрова, а більше крали їх; розбирали тини у Паримона, ходили на озеро ловити рибу і викорчовували пеньки для палива, рвали ожину і збирали гриби.
Остап Вишня – Мисливські усмішки Posted on by / 0 Comment А навкруги казковi шати – снiговим шаром уквiтчанi вiти дерев, а пеньки стоять з височенними на них слiпучо-бiлими шапками, мов зустрiчають вас старовиннi бояри у фантастичних володiннях царя Берендея.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment А ловці сиділи в колі, мов коричневі пеньки, й лише їхні великі кудлаті голови поверталися то до нахуди з перлиною, то до Раскалли… Саффар бачив на їхніх обличчях цікавість.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Кричать, як пеньки кричать на зеленiй лiсовiй галявинi.
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment …над самі ріки,- тепер вони, мов сніг на сонці, стопилися, зрідли, змаліли, декуди пощезали, лишаючи по собі лисі облази; інде знов із них остоялися лише пообсмалювані пеньки, а з-між них де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів Posted on by / 0 Comment Пеньки свідчили, що тут загинула чудова ділянка лісу.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment На оголеному дні лишаються чорні пеньки, мул, торф – і одразу ж лід крають ручаї, протаюють нові лабіринти у мерзлих товщах.
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє Posted on by / 0 Comment Тепер того сінника вже нема, а одного року повирубувано й ялицеві гаї, і там лишилися тільки голі пеньки, засохле гілля та ріденький підлісок.
