ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Вітрила на кадризі вже давно було зірвано, тепер невільники рубали всі три щогли, які, падаючи, роздушили тих, хто, прикутий залізним ланцем, не міг порятуватися. Все було примусове: примусові поставки, примусові торговці, примусові ціни.

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Майже всі автори, якщо висвітлювали події, то завжди необ’єктивно, однобоко. 66 розповідає, що від рук УПА загинуло за всі роки майже 600 цивільних поляків. Заводи на великій глибині не вдавалось знищити, але поставки матеріалів, людей та вивіз продукції на кілька днів припинялись.

Стендаль – Червоне і чорне

Якщо подорожній, що потрапив у Вер’єр, спитає, кому належить та дивовижна цвяхарня, яка оглушує всіх перехожих, йому відкажуть протяжною говіркою: — …шостий присяжний, страшенно багатий фабрикант, ліберал і балакун, потай мріє про якісь поставки військовому міністерству і, звичайно, не схоче викликати моє незадоволення…

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Я думав одне, я шукав підсвідоме, інтуїтивно донощика, а матері говорив зовсім інше, я її переконував (а може, переконував самого себе?), Тепер Ступа вичитував прізвища тих, які саботують м’ясопоставки, як і тиждень тому, та ще не розрахувалися з державою зерном й картоплею.

Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України

відсутня матеріальна ознака злочину, тобто діяння або зовсім не містять суспільної небезпеки або вона є мізерною. Однак всі складові співучасті тут в наявності, — 3 Закону “Про поставки продукції для державних потреб” від 22 грудня 1995 р.).

Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права

У той же час національне право не є єдиним відповідальним за той факт, що ці базові принципи спільні для всієї Європи. Такі програми є звичними для всієї Європи. …підприємств змішаної економіки, таких, які працюють за угодою, надають послуги чи здійснюють поставки і будівельні роботи для державних адмініст- рацій.

ЛАПІКУРИ Валерій і Наталя – В Багдаді все спокійно

Всі мліють. Зараз вмикаю комп’ютер і повертаюся подумки у сімдесяті роки століття, що минуло, але не для всіх. Ми тут для чого всі зібралися?  А до того, що досі у покійної був чіткий маршрут: ресторани на Хрещатику, невідоме нам джерело поставки наркотиків і хованки у висотці.

Любко Дереш – Намір!

Але потім почалися всі ці незбагненні від’їзди, й місто знелюдніло. Фактично, всі діти зі школи номер один стали лінією класів А, а з другої — класами Б. Ще не було поставки, —