Результати пошуку слова: Присісти

присі́лий 1 – дієприкметник (від: присісти) відмінок однина множина чол.

Мирон Данилович мусив присісти на горбику, бо підбився, – Ніде присісти. Там хоч присісти з дітьми можна в сухому місці і трохи подрімати.

Ми могли б присісти й погрітися на сонечку. А от присісти… Я, так би мовити, сидіти не вмію. Розставивши лапи ширше, павучиха намірилась присісти, щоб розчавити зухвальця.

Ні прилягти, ні присісти, ні закутатися в лахміття продезинфекційованої солдатської одежини. Не мосжна ні зупинитися відпочити, ні розігнути спину, щоб випростати наболілі кістки, ні на мить присісти – скрутити цигарку… Не можна ні зупинитися відпочити, ні випростати спину, ні на мить присісти – скрутити цигарку…

А я навіть присісти не можу! Тепер я міг би присісти на східцях і трохи подрімати собі.

А сьогодні вирішила присісти. –  Чи можна присістися біля вас?

Але, тоді як інші давно елегантно пурхали, її син марно силкувався присісти на одній нозі в найвіддаленішому кутку, де на нього ніхто не звертав уваги. Матильді здалося, що це вперше, відколи покинула батьківську оселю, вона, яка всі ці роки йшла, відчула потребу присісти і відпочити.

– Ну, тепер розумніше присісти і почекати, – Не встигли вони присісти і відсапатись, яку нічній тиші розлігся тупіт маршируючих ніг; з-за рогу вдарило, щохвилини стаючи яскравішим, світло смолоскипів.