Як-от

якот – прислiвник незмінювана словникова одиниця

ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя

От як у хатцi на луцi думали та гадали про старшого брата i над усе у свiтi жадали iз ним побачитися, i Галя таково вже частенько казала: “Хоч би одним очком поглянути на його”, що вже тепер тiльки вона намине “хоч одним очком”, усi знали, на що “одно очко” хоче глянути, й зiтхали.

ВОВЧОК Марко – Оповiдання

От як стала вона жалкуватись: – От яка!.. Отеє три днi панськi одбудем, а четвертий за подушне, п’ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. от як той товкач: що менi загадають, те й зроблю. – Трошки вашi синки поскучають – без того не можна в свiтi, а там злюбиться: молодцi будуть, от як i я, примiром кажучи!

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

і запахи вона чула все якісь гнилі, немов усе в хаті й коло хати протхнулося смородом, і звук мучив цілий час не пересідаючись, як ото бува коли в ушу дзвенить, тільки нижче, глухіше, — — вона й сама подивувалась такому очевидному, і як ото досі не завваженому, безглуздю: ба й справді!

УКРАЇНСЬКІ Народні Казки – Козак Мамарига

От як підріс Іван-царевич та став справжнім богатирем, надумав він поїхати мандрувати, світу побачити, гарної нареченої собі пошукати. От як стрельнув він, а стрілка і влучила в маленьке віконце, просто до льоху впала через грати. От, як не стало їх видно, чоловік із дерева зліз та до дверей.

Квитка-Основ’яненко – Козир-дівка

Ти його не бійся, він як отець! – Так-так, ваше… от як Ївга каже; скажу і не боюся нічого, бо іменно правда моя! Так казала Ївга, а Левко за нею, поклоняючись, казав: «Будемо робити, то й заробимо, ваше… от як Ївга вас велича». – Не минулося ж і секретарям, що брали з писаря гроші та Левкове діло вертіли, як хотіли.

Остап Вишня – Думи мої

От уже в кому втілилося горьківське: «Талант — роботаЯку гору труда перевернув І. Отак, як подав Довженко Мічуріна. ін., але нам, що цінять мистецтво як (отут уже трудно!) чинник, що веде нас до комунізму, того, що зробили у «Павлові», замало. От як «Зенітку» ви написали!

ВОВЧОК Марко – Три долi

от як вiн її поспитає!.. А ждала вона так, як от пташки сидять у клiтцi, – от як, бува, при недужому, що к смертi недугує, сидять люди, не зглянуться, бо смутний кожен погляд, не розмовляться, бо нема їм у словi поради, а час iде, тихо йде, дуже тихо, – говорить було, як от кажуть: "далекий повiт". –

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

Хіба ж не ви були в Золотоноші єдине золото, яке він там узяв? Достотуяк той німий, що в камені кричить. І як я потім у шинку напився, на матір крикнув вперте у житті! Там сосонку, кривульку або човник – а рукави ж біліші лебедів – ото як пустить чорним, чорним, чорним до зап’ястку у декілька рядів! Отак як є.

КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов

От як повеселішала, зараз і закомандовала: «Ануте у хрещика!» – От як бува рум’яна зоря догоряє, а тут чорнії хмари її застилають, і вона ніби спішить красоватись і веселити мир божий, що так би усе і дивився на ту зорю, і хмари поодпиховав би геть, коли б можна було: така і Галочка була тогді.