“І тоді син ваш повернеться додому до вас, до дружини, до дітей, повернеться з перемогою, й слава про нього, як про богатиря землі української, будежити й гриміти в віках!
Не личить бути жінці вищою від чоловіка. Досить, що Марія впертою працею, самовідреченням добилася нарешті права бути законною власністю свого чоловіка. Жінка не буде більше рабою чоловіка.
Йєла не виправдовувала свого безсердечногочоловіка, проте твердо була переконана: він став таким тому, що з ним теж поводились жорстоко. У вікахпрославлятимуть моє ім’я! Усі ті сорочки, штани, куртки – ти думав, це лишилося від мого чоловіка?
Нині ж мусимо шукатичоловіка нашій доні, Щоб до нас він дорівнявся, на царському сівши троні, Щоб він був державцем владним в правуванні й охороні,- Щоб меча сховав наш ворог, щоб не бути нам в полоні».
Поїзд, переповнений невольницями, побитимичоловіками, кіньми та биками, рушив на захід. Не тікайте, стрілятибудем! А я броджу звірюкою в лісах вже другий тиждень. — Як у мене б’ється серце, Олесю… Дети?.. Дети?.. — Дети? — Тиде сидиш? Дети сидиш, я тебе питаю? Говори, дети сидиш?
– здивовано звів брови Снаут.- Дети таке чув? Дети його знайшов? Вдертися з його допомогою до лабораторії? Майже тиждень. Повікаопустилась. – запитав він, підморгуючи.- Я міг би запропонувати тобі зробитидеякі обчислення.
Дети його дістав, той страшний пістолет? – Але ми не могли розшукати її чоловіка, містера Джексона, а більше рідні в потерпілої немає. Пам’ятайте: наші красуні нічого не тямлять робити, вони вміють лише створюватичоловікам щастя. – Дети дістав це фото? Щоб у рекламний проспект потрапив бодай один рядок, доводилося списуватидесятки сторінок. – Він цікавився, дети живеш?