НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Я перехиливсь i голосно крикнув у задушливу, пропахлу цвiллю й болотом темряву: «Го!» Я люблю гокати у колодязь: таке «го» виходить – аж у вухах лящить. За якусь мить кущi над нами розчахнулися, i ми побачили розчервонiлу бабу Марусю. I раптом – дверi розчахнулися i в клас влетiв Ява. Всi тiльки ахнули.

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Коли додумалися й побачили, що вони сказали дурне й смішне, то махнули рукою, почервоніли, як вишенька, і пішли од кухаря. Та, що питала, повинна б цілувати короля; та вона кричить голосно, щоб паничі почули: «Ото ще вигадали що! Ах, як ми голосно і виразно співали «Владичицю»! Сестри шарахнули з кімнати.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

— Руді вуса високого Данила Заятчука вскочили в чиюсь чорну бороду, здавалось — підпалили її, голосно чмокнулись уста. — нетерпляче перебив Мірошниченко, і в його великих очах двома дугами спалахнули жаркі краплинки. Ви одчахнулись од народу, як пересохла гілка. — гукає голосно.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Голосно: – Тільки Вася-танкіст ляпнув голосно картою, аж пішли виляски, й відповів весело й голосно за всіх і сердечно так: – Завісу було почеплено… Глядачі, що на попередній виставі бачили сцену заслоненою брудно-сірою рядниною, раптом, прийшовши на наступну виставу, ахнули.

Гнат Хоткевич – Довбуш

і голосно відригнув. Він не буде тобі в лісі голосно говорити, ні. об’явилися знов, і об’явилися голосно, зухвало. Опришки виждали отаманового вистрілу й ахнули з усіх пістолів. І Орфенюк, і Михайло махнули рукою й почали йти поволі, бо задихалися. — досить голосно сказав він.

ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна

Вони дихали і сопіли так голосно, що дрижали шибки, тремтіли рослини по кутках, і ліжка тріщали під їхніми не по-марсіансько-му могутніми тілами. Вона затнулась і дивилася, як холодною рішучістю спалахнули очі Лося, – Червонуваті плями знову спалахнули на щоках Хлинова. Очі Роллінга люто спалахнули.

САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі

Застрибали стрілки приладів, спалахнули червоні й зелені сигнальні лампочки, забряжчали контактори. У залі всі стали сперечатися один з одним, завзято, голосно. Позаду хтось неголосно кашлянув. Він уже говорив голосно й жестикулював, ніби перед ним була аудиторія. – Цікаво, що вони там побачили?” Знову спалахнули смуги вікон.

Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.

Він глянув на неї, спинив коні й голосно гукнув: — Тому вони, підїхавши до воріт, почали голосно вимагати, щоб їм одчинили ворота. Ахнули в селі добрі люди, як побачили, що біля москалишиного куреня шкапа й ледве помітні санчата стоять.

БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика

Розчахнулись двері. з перебільшеною урочистістю повторив він Олесеву фразу і знову голосно засміявся. Їх багато, тупотять ногами, говорять голосно, з викликом і гнівом. – закричав він раптом у веселому захваті, його чорні очі спалахнули вогнем, і він, ще раз звівши догори руки, стрибнув у воду.