НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки
Я перехиливсь i голосно крикнув у задушливу, пропахлу цвiллю й болотом темряву: «Го!» Я люблю гокати у колодязь: таке «го» виходить – аж у вухах лящить. За якусь мить кущi над нами розчахнулися, i ми побачили розчервонiлу бабу Марусю. I раптом – дверi розчахнулися i в клас влетiв Ява. Всi тiльки ахнули.