ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

навіки погас би у ній той вогонь, якого не могла вона цілий день позбутись. –  Знову приходив до мене уві сні той Сірий: чи то птах, чи людина. Але побачив він там і інше: сніг той та крига вкривали не пустелю. Чи, може, ви так само мудрий, як той німчик, котрий і сам не розумів, що патякав?

КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій

Мені полегшає на душі, якщо ви докладно змалюєте або покажете мені той мокасин. Ось «оленебій», заберіть його знову і збережіть для руки, що достойніша володіти такою зброєю. З нього зняли шапку, і він наполовину стояв, наполовину висів на своїх путах, готуючись якомога достойніше зустріти близькі муки.

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Полічивши тих, хто стояв на палубі, інженер спершу подумав, що Пенкрофові не пощастило знайти бідолаху з острова Табор або ж принаймні той нещасний відмовився змінити одну в’язницю на іншу й залишився на своєму острові. Чи уникнув їхніх куль той напівголий чоловік, який намагався висадити у повітря пороховий погріб?

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Йому пощастило дізнатися, що Мотоко Моегі проживає в районі Тойосіма, квартал К., 341-1. А по-вашому виходить, ніби, зображаючи на полотні той світ, художник цікавився проблемою смерті… Мене ж вона зачіпає з чисто людського боку. Я прагнула, щоб той сніг зітер усю мою пам’ять, та хіба примара здатна просвітлити темряву?

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Звідси й та нашорошеність, і той переляк, що з очей світиться. – запитала фурія, ледве тримаючись на рівні пристойності. Ляда шпарко закрилася перед самісіньким Андрієвим носом з розрахунком той ніс розквасити, але не вийшло. Але було безсумнівним, що той момент таки прийде й те станеться. Це страшніший стиль, аніж той, що був.

Германа Гессе – Гра в бісер

Ти вже на той час змужнієш і матимеш дружину, моя дочка Ада стане твоєю дружиною. В поході брали участь усі найшановніші й найдостойніші люди селища, які не були хворі: прамати з двома сестрами, старійшини, головний барабанщик Маро. – пробурмотів він, проштовхався крізь коло найдостойніших і зник в юрбі.

Панас Мирний – Повія

— і червоніючи, як той сап’янець, Горпина реготалася. Неначе сніг той — так і куйовдяться! — пристала Наталія Миколаївна до Довбні, як той зняв руку. Пистина Іванівна гукнула до його з кухні і в той вечір: — — Сама, небійсь, краща: тільки й того, що ніс, як той димар, а пранці так і кишать!

ПРУС Болеслав – Фараон

–  Бо й ти, найдостойніший царевичу, не носиш перуки, тому й наша молодь відмовилась від неї, – –  Ви бачите, достойні, – Це для тебе співав сьогодні той грек?  –  Чого ви хочете, достойні отці?  Але його переконали не вигнанці, а якісь поважні й достойні люди – очевидно, агенти найвищої ради Єгипту.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

той ніколи не міг забути їх. — Немає достойнішого пастиря! звернувся до Голембицького молодий ксьондз, нещодавно висвячений в Умані, той самий, що виявив на бенкеті у губернатора Младановича такий дикий фанатизм. Коли б мені той папір, присягаюся, з ним перевернув би я всю Польщу!

Володимир Винниченко – Сонячна машина

її хвилює, коли він говорить їй на вухо непристойні слова, її кидає в такий солодкий жар, коли він коротенькими, швидкими поцілунками ходить їй по руці до самого ліктя. І чи не кошар бус отой нічний візит? Макс нетерпляче махає рукою — ах, к бісу той сніданок! Той собі аероплана тягне, той коні, той автомобіль.