Результати пошуку слова: ніч

Хто до мене приходить і замовляє собі пиво, тому я наливаю, а якесь там Сараєво, політика чи небіжчик ерцгерцоґ – це не для нас, на цьому нічого не заробиш, хіба що камеру в Панкраці. Авжеж, утрата, тут нічого не скажеш. і неправду ви кажете, що вам, що нам усім нічого не буде.

Напевне, й досі усі пам’ятають страшний ураган, який того року під час весняного рівнодення налетів із північного сходу, й атмосферний тиск на барометрі впав до семисот десяти міліметрів. Їхні очі нічого не розрізняли крізь хмари, які клубочнлися під гондолою. Ніч минула серед тривог, що були б смертельними для менш мужніх людей.

Колись були вони набагато численніші, ніж тепер, бо полюбляють мир та спокій, а ще добре оброблену землю, і нема для них нічого приємнішого за впорядковану й доглянуту сільську місцевість. А оскільки на світі живе безліч чудернацьких істот, отож і цей малий народ не привертав до себе нічиєї уваги.

Не пригадав нічого. Нічого не підозріваючи, він глузливо скривив губи. – Нічого поганого в тому не було. Дівчина, мабуть, подумала, що ми якісь дурні, але мені, хоч убий, нічого не спадало на думку.    Ніч, глибока й мовчазна, стояла навколо маленького будиночка. Тільки нічого не підпускати до себе, як каже Кестер.

Ґрунтику дасть Біг, маржинки якась пара хвостів, та й тої годувати нічим: десь по узбіччях насмикає Єлена та Олекса, десь укосить заробляючи — ото й усе. Гайдук плюнув і, нічого не сказавши, якось бистро відійшов геть. Незримо, непомітно, бо нічого, як єсть нічого особливого не сталося й не змінилося.

В такі хвилини все важке й темне губилося, як згубилася нещодавно ніч, і хоч не була вона короткопам’ятна (взяти б хоча згадки про Анатоля – постійна темна хмарка серед неба), в ті ранки розвітрювалася й була схожа на ясно-синю кульку, якій небагато треба, щоб попливти в широке й роздольне небо.

Нічого – крім білого простору, що розливається далеко, як лиш око засягне. Він володів якоюсь демонічною силою над тою звіриною; і хоч би яка голова в нього задурена, хоч і якою колодою сідав із ярмарків на фіру,- вона все привозила його цілого й живого назад додому – прегарна, премудра Шага її!

Арагорн озирнувся на всі чотири боки виднокругу й не побачив нічого, крім віддалених гір, та десь далеко виписував повільно у повітрі широкі кола величезний птах, схожий на орла. Але Боромир уже нічого не міг йому відповісти. Бачив: сміливця поглинула сутінь північного краю… Вітра спитайте північного, певне, про нього він знає.

Збудували, ченці і владика освятили все, а люди цілу ніч стояли на колінах та молилися… північний… будь дорогим гостем, даруй тільки, що нічим мені тепер пригостити тебе, як бувало колись. І самі ми нічого не вдіємо, і люд наш нещасний захлинеться у власній крові. Молодий чернець нічого не відповів, —

потім того плескала в долоні – й штовхнула кабанчика ногою; а як побачила, що нічого з такими ненажерами не-вдієш ні криком, ні легенькою бійкою, – – Та я так питаю… нічого. – Як же ми тепер тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого? Ніч уже спустилася на землю. – Недурно мені сю ніч чорна собака снилася.