Результати пошуку слова: ой
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
— Ой, лишенько! … — Ой чи так? … Вже Ян-Казимир, єзуїтський послугач, не міг витримати боротьби ні з звитяжним козацтвом, ні з свавільною шляхтою, котра урізувала його владу на кожному кроці й сіяла розбрат у нещасній ойчизні, — … — Ой! … — Ой, гевулт! … — Ой вей! … Пусти тільки живого, пожалій моїх дітей, ой вей!
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО
Зазирнеш у нього – ой леле! … Ой, як сподобались йому малюнки! … Ой, як заздрило страусенятам Слонятко! … Ой, яке Слоненя! … Ой, як боляче і соромно було Слоняткові, воно навіть очі звести боялося. … А Слонятко, вклоняючись, думало: «Ой, невже це справді так? … Ой, як хороше всюди! … Ой, коли б хто знав, як набридло мені тут!
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки
Ой-йой-ой! … Я ойкнув I кинувся назад до припиначки. … Ой лишенько! … Ой-йой-ой! … Ми тiльки зцiплювали зуби, намагаючись не ойкати. … Ой, диви, зброя козацька, справжнiсiнька! … Ой, не поспiшайте, дайте подивитися! … Ой, буде менi од матерi! … «Ой здається, i озброєним теж…» – … Ой бабусю! … Ой не дзвонiть ще хвилиночку!
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
– Ой ти! … Така панiя, ой! … ой! … – Ой тату! … – Ой братику! … – Ой, стережись, брате, щоб часом не наступить якiйсь бабi на лице! … – Ой! … – Ой! … Ой! … – Ой, багацько! … – Ой, як багацько! … – Ой, не вiрте йому! … – Ой! … – Ой ви, уми-розуми! … Ой, не спiвайте, бо буду плакати! … – Ой капосний же ти, нехай тобi всячина!
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
“Ой одна я, одна…” II. … “Ой три шляхи широкії…” VII. … Ой стрічечка до стрічечки…” Хустина ‹#hustynka› А. … А нумо знову віршувать” Варнак “Ой гляну я, подивлюся…” “ … Ой я свого чоловіка…” “ … Ой виострю товариша…” “ … Ой сяду я під хатою…” “ … Закувала зозуленька…” Швачка “Ой не п’ються пива-меди…” “
Гнат Хоткевич – Довбуш
Ой, ні!.. … — Ой де!.. … — Ой, то, знаєте… Всі ми бачимо, всі ми розуміємо — ну коли ж не сила наша. … Ой, будьмо та й ще будьмо. … Ой, дивиси, Оле! … Доводилося обмежуватися тільки на господарстві, а господарство в гірській околиці — це, ой, яка трудна штука! … — Ой людочки! … «Ой–ой! … Опришки усе казали Пискливому: «Ой давай, пане втамане, кікати!
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
— Пругко підвівся на стременах, ще раз пильно оглянувся навкруги, пустив коня до шляху, і пісня надвечірньою задумою почала розтікатись полями: Ой, речаяька, речанька, Чаму ж ти не повная, Чаму ж ти не повная, З беражком не ровная. … Потім надривний голос сплеснув неждано високим «ой» і зразу ж обірвався.