Результати пошуку слова: паляниця

Так, сам перед собою в думках він голий, і йому здається, що всі його таким бачать, хоч і добре вбрався він у чужий одяг.» Постоявши, Максим махнув рукою й здивувався: «Паляниця!!? Перша – це паляниця. Два дні й ріски в роті не було.» Тоді Максим згадав, що в нього ж є паляниця.

Вона підійшла до саней, вийняла з них торбу з паляницями й мовчки ввійшла в хату. — У мене паляниця є. Другого дня Лукія пішла в село з паляницями і з сувоєм полотна.

Під його пахвою біліла паляниця. Зверху лежала черства паляниця. По один бік стояли гончарі,– велика сила горшків була розставлена над самою ули-цею; по другий бік сиділи перепічайки та си-духи з бубликами, паляницями; стояли столи з медяниками, маковниками, а далі чорнів ряд шапликів з дьогтем.

Над високою безлісою горою-кичерею, немов з вселенської печі, вигулькнула гаряча паляниця, від якої враз повіяло м’яким теплом. Натомість жовта паляниця сонця освітлює уквітчану прекрасним килимом гору, яка соромливо міниться в легенькому мареві ранкового туману, немовби ніяковіючи перед навколишнім світом за неждану обнову.

 – Візьми ж, Мелашко, паляницю батькові, а дітям я передам гостинця; ось бач, яка паляниця! Паляниця, через свекрушин докір, стала для неї важка, як камінь.

От наймички готують вечерю, вносять свіжі білі книші, пироги, накладають на стіл усякого добра, аж одна паляниця спихає з стола другу, а пироги в мисках товпляться на купу, мов бджоли в улику. На тарілці лежала паляниця, покраяна тонісінькими скибочками.

Це пласка вершина гори Паляниця у їхній східній частині —Чивчинських горах.

Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці, цибуля на приправу, сіль, паляниця, загорнута в лопушину. — Ану скажи: паляниця?

Його атрибути — коло, колесо (наприклад, прядки), паляниця, корж, яблуко. Калита, різдвяна паляниця, та й сам щоденний хліб — це ніби маленьке сонце в кожному домі.