Результати пошуку слова: по-людськи

1 ЗРОДУ-ВІКУ Юр’яна знала, що випране вбрання треба вішати, як і носити, по–людськи: грудьми до схід сонця, а штанинами до землі. Ти по–людськи не могла прийти? – По–людськи? Оксана й Олюню по–людськи не народила, бо також робили «кесаря», а потому перев’язали їй труби. Як живеш по–людськи, то й ховати тебе мають по–людськи.

– Пгавда, бгаге, їй богу, пгавда – озвавсь Черевань.- Я давно кажу, що тільки в Січі і вміюгь жити по–людськи. Той, спасибі йому, розважить таки інколи душу козацькою піснею та й на божий мир дивиться по–людськи. У вас, городових, усе не по–людськи робиться: їдять із срібних мисок, а ложки при душі катма.

По–людськи не розумієш, лахудро? Доведе, що я все-таки потвора, нелюдський демон, проклятий богами? Дідько, не рухаючись з місця, показав йому краснолюдський жест. Це не по–людськи! — Не по–людськи і не по-божому, — — Так не по–людськи, що й дурень зрозумів би, хто за цим стоїть.

–  Треба важать і на людський поговір. Доведеться нам перетерпіти й нарікання, і людський осуд та поговір. І я була б ладна йти з цим красунем хоч би й на край світу, знехтувала б і людським поговором, і батьківською забороною, і усякими дурними звичаями, аби тільки жити з ним укупі, милуватись та кохаться», –

А сікач, почувши людський дух, гуркав, злостився. Тигри тут постояли на низькому березі, подивились, либонь, на заметену снігом річку, пописану посередині полозками і, занепокоєні підозрілим тим писанням, а може, й дух кінський чи людський вхопивши, –

На підлозі під колесом побачив людський кістяк. – Оригінальне поєднання дикої природи і мистецького творіння людських рук!

Жінка Олена не питала його про причину смутку, ждучи, аж поки він сам заговорить. Цікавий був теж почути від батька, як йому на уходах жилося, — З неї виходив спершу глухий, а опісля щораз то виразніший гомін людських голосів, плачу та диких окликів. Не обійшлося і без людських жертв.

довгими, понад зріст людський, залізними стрижнями, загостреними з одного боку, з другого загнутими під прямим кутом: рукою держати, вганяючи в землю. Похід хліборобів розділився на окремі течії; від сусіднього села теж кілька потоків людських сунуло через сніг. Так пасуть очима по людських руках і кишенях, що їм слухати ніколи.

Чи я вже не можу мати людських почуттів?

Нездупше дерево набувало людських форм, оживало в образах пташиної чіт звіриної подобніни, в речах ужиткових проймалося настроєні гумору чи трагізму. — Тому й плачем, що законно, що по–людськи до нас… Силу, що творить, силу сонця й непогасних вчинків людських — хіба її вбити циклонам?