Улас Самчук – Волинь
Не дурний вiн таке робити. … I коли вiдiйшли так далеко, що їх хата зникла з овиду, їм почало робитись нiяково. … Ну й що його тепер робити? … Володьковi все ще текли по щоках ряснi, солонi сльози, а вiн, щоб не робити зайвих рухiв i шуму, пiдлизував їх язиком. … Володьковi зовсiм нiчого робити, i вiн ламає голову, що б тут йому розпочати.